Узагальнення практики Армянського міського суду АР Крим щодо здійснення судового провадження на підставі угод за 2012 рік та перше півріччя 2013 року

судової практики Армянського міського суду АР Крим щодо здійснення судового провадження на підставі угод у 2012 році та першому півріччі 2013 року

 

          На виконання завдання Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ за вих. № 223-1071/0/4-13 від 8 липня 2013 року та листа Апеляційного суду АР Крим від 12 липня 2013 року вих. № 08.01-89 Армянським міським судом АР Крим проведено узагальнення щодо здійснення судового провадження на підставі угод у 2012 році та першому півріччі 2013 року.

При  проведені узагальнення були використані статистичний звіт  про розгляд справ у порядку кримінального судочинства за формою № 1-1  за 2012 рік та перше півріччя 2013 року,  обліково-статистичні картки по кримінальним провадженням, кримінальні провадження № 102/615/13-к (1кп/102/27/13), № 102/638/13-к (1кп/102/34/13), №102/629/13-к (1кп/102/29/13), № 102/883/13-к (1кп/102/54/13), № 102/454/13-к (1-кп/102/14/13), № 102/922/13-к (№ 1/102/58/13), № 102/916/13-к (№ 1кп/102/57/2013).

 

Статтею 468 Кримінального процесуального кодексу України передбачені види угод які можуть бути укладені у кримінальному проваджені, а саме:

- угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим;

- угода між прокурором  та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

 

    Відповідно до статистичних даних Армянського міського суду АР Крим у 2012 році кримінальне провадження на підставі угод не розглядались.

   У першому півріччі 2013року в Армянський міський суд АР Крим надійшло 61 справа з обвинувальним актом. В першому півріччі 2013 року в проваджені суду знаходилось 62 кримінальних провадження (з урахуванням залишків нерозглянутих справ на початок звітного періоду).

   З винесенням вироку розглянуто 48 кримінальних проваджень,  що складає 85,7 % від загальної кількості розглянутих  кримінальних проваджень  за перше півріччя 2013 року. Із них із затвердженням угоди – 3 кримінальних провадження.

   Згідно до статті 475 КПК України якщо суд переконується, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначенням узгоджену сторонами міру покарання.

   За перше півріччя 2013 року Армянським міським судом АР Крим ухвалено 3 вироки з затвердженням угод про примирення, а саме:

    1. 13 березня 2013 року розглянута кримінальна справа за обвинувачення Ш. у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч. 1 КК України. 21.02.2013 року між потерпілим О. та підозрюваним Ш. укладено угоду про примирення, відповідно до якої вони дійшли висновку про те, що потерпілому завдано матеріальну шкоду у розмірі 1000 грн., сума матеріальної шкоди Ш. відшкодована у повному обсязі і потерпілий претензій матеріального та морального характеру до Ш. не має. Також в угоді про примирення визначили міру покарання та погодились на призначення Ш. покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. Вироком Армянського міського суду АР Крим затверджена угода про примирення та Ш. визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України та призначено покарання на підставі угоди про примирення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

   2. 04 червня 2013 року розглянуто кримінальне провадження за обвинуваченням К. у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України та А. у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України. 

  21.05.2013 року між потерпілою Б., її законним представником Б. і обвинуваченим К. була укладена угода про примирення, в якій зазначені сторони, формулювання обвинувачення, обставини кримінального провадження та його правова кваліфікація, розмір шкоди, завданої злочином, яку повністю відшкодовано. Також сторони прийшли до згоди щодо призначення К. за ч. 2 ст. 185 КК України покарання у виді 1 року позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України строком на 1 рік.  

  21.05.2013 року між потерпілою Б., її законним представником Б. і А., її законним представником Б. була укладена угода про примирення, в якій зазначені сторони, формулювання обвинувачення, обставини та його правова кваліфікація, розмір шкоди, завданої злочином, яку повністю відшкодовано. Також сторони прийшли до згоди щодо призначення А. за ч. 2 ст. 185 КК України покарання у виді 1 року позбавлення волі із застосуванням ст. 75,104 КК України строком на 1 рік.

   Вироком Армянського міського суду АР Крим від 04.06.2013 року затверджені угоди про примирення та К. визнано винним у вчиненні злочини, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України і призначено покарання в виді 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від призначеного покарання його звільнено, з випробуванням на 1 рік з покладенням на нього обов’язків, передбачених п.2, п.3 ст. 76 КК України.

   А. визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України і призначено покарання в виді 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 75,104 КК України від призначеного покарання звільнено, встановлено іспитовий строк на 1 рік з покладенням на неї обов’язків передбачених ст. 76 КК України.

 

    3. 19 червня 2013 року розглянуто кримінальне провадження за обвинуваченням М. в скоєнні  кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України. 

19.06.2013 року між законним представником малолітнього потерпілого В. та обвинуваченим М. укладено угоду про примирення, яка за твердженням обох сторін, укладена ними добровільно за ініціативою законного представника потерпілого В. та не є наслідком застосування до будь - якої із сторін насильства, примусу, погроз, обіцянок. В угоді про примирення сторони узгодили призначити обвинуваченому М. покарання у вигляді 1 року обмеження волі зі звільненням  його від відбування покарання з випробуванням в порядку ст. 75 КК України на 1 рік.

   Вироком суду затверджена угода про примирення та М. визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України та призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання звільнено з випробувальним терміном на 1 рік.

 

   Відповідно до ч. 7 статті 474 Кримінального процесуального кодексу України, суд може відмовити у затверджені угоди, якщо:

- умови угоди не відповідають інтересам суспільства;

- умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

- існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;

- очевидна неможливість виконання обвинуваченням взяття на себе за угодою зобов’язань;

- відсутні фактичні підстави для визнання винуватості. 

 

   За перше півріччя 2013 року по 4 угодам відмовлено у їх затверджені і повернуто прокурору для продовження досудового розслідування. 

 

    1. 4 квітня 2013 року у підготовчому судовому засіданні було розглянуто угоду про примирення у кримінальному провадженні обвинуваченої  Т. у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України. В затвердженні угоди про примирення у даному кримінальному провадженні було відмовлено, а кримінальне провадження повернуто прокурору для продовження досудового розслідування з наступних підстав:

- Сторонами угоди про примирення був потерпілий Г. та обвинувачена Т. і у відповідності з ч. 2 ст. 474 КПК України явка їх мала бути обов’язковою. Проте, у зв’язку з повторною неявкою потерпілого в судове засідання суд позбавлений був можливості з’ясувати  у потерпілого чи цілком він розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, також суд позбавлений був можливості переконатися, що укладення угоди є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, визначити чи дійсно сторони примирилися. 

 

    2. 5 квітня 2013 року у підготовчому судовому засіданні було розглянуто угоду про примирення у кримінальному провадженні стосовно П. обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України. В затвердженні угоди про примирення у даному кримінальному провадження було відмовлено, а кримінальне провадження повернуто прокурору для продовження досудового розслідування з наступних підстав:

- під час підготовчого судового засідання у даному кримінальному провадженні безперечно встановлено, що угода про примирення потерпілого з обвинуваченим була складена слідчим, та надавалися для підпису сторонам угоди саме слідчим, зміст угоди та кримінальне покарання П. було визначено слідчим, а не потерпілим.

Судом встановлено, що існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним (п. 4 ч. 7 ст. 474 КПК України).

 

    3. 15 квітня 2013 року у підготовчому судовому засіданні було розглянуто угоду про примирення у кримінальному провадженні стосовно П. у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України. В затвердженні угоди про примирення у даному кримінальному провадження було відмовлено, а кримінальне провадження повернуто прокурору для продовження досудового розслідування з наступних підстав:

- при  кваліфікації дій П. ні слідчим, ні прокурором, ні захисником не враховано положень ст. 17 КК України, яка передбачає наслідки добровільної відмови при незакінченому злочині та випадки настання чи ненастання кримінальної відповідальності. Фабула обвинувального акту не відповідає  встановленим у підготовчому провадженні обставинам інкримінуємого кримінального правопорушення, що, на думку суду, не відповідає інтересам суспільства та суттєво порушує права обвинуваченого П. (п.п. 2,3 ч. 7 ст. 474 КПК України).

 

   4. 23 травня 2013 року у підготовчому судовому засіданні було розглянуто угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні стосовно К. у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 ч. 1 КК України. В затвердженні угоди про визнання винуватості у даному кримінальному провадження було відмовлено, а кримінальне провадження повернуто прокурору для продовження досудового розслідування з наступних підстав:

- встановлено, що в ЄРДР, в обвинувальному акті та в угоді про визнання винуватості допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, а саме:

   Відповідно до обвинуваченого акту від 21.05.2013 року, винесеного слідчим та затвердженого прокурором м. Армянськ, К. підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 395 КК України, при цьому в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення відповідно до інкрімінуємої статті Особливої частини КК України, як цього вимагає п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

   Згідно угоди про визнання винуватості, укладеної між підозрюваним К. та прокурором  м. Армянська підозрюваний визнає себе винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 395 КК України  та сторони угоди погоджуються на призначення покарання К. за ч. 1 ст. 395 КК України у вигляді 2-м місяців арешту, не зважаючи на те, що Кримінальним кодексам України  взагалі частини за  ст. 395 не передбачені. 

   По даній справі прокурором м. Армянська 29.05.2013 року подана апеляційна скарга на ухвалу Армянського міського суду АР Крим  від 23.05.2013 року про відмову в затверджені угоди про визнання винуватості.

   10.06.2013 року Апеляційним судом АР Крим винесена ухвала про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора м. Армянська у зв’язку з тим, що оскарження ухвали про відмову в затверджені угоди та повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку ст. 468-475 КПК України не передбачено. Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суд відмовляє у відкритті провадження , якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.