Узагальнення Армянського міського суду АР Крим щодо практики вирішення слідчим суддею питань, пов’язаних із заходами забезпечення кримінального провадження.

 Узагальнення

Армянського міського суду АР Крим щодо практики вирішення слідчим суддею питань, пов’язаних із заходами забезпечення кримінального провадження.

 На виконання листа Апеляційного суду АР Крим від 13.08.2013 року вих. № 08.01-98 та завдання Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5-1218/0/4-13 від 31.07.2013 року Армянським міським судом АР Крим проведено узагальнення щодо практики вирішення слідчим суддею питань, пов’язаних із заходами забезпечення кримінального провадження.

При проведені узагальнення використовувались обліково – статистичні картки на клопотання, скарги, заяви під час досудового розслідування, номенклатурна справа № 05-60 (журнал обліку апеляційних скарг по кримінальним справам) та номенклатурна справа № 05-68 (журнал реєстрації направлення матеріалів кримінального провадження до Апеляційного суду АР Крим)

20 листопада 2012 року набрав чинності Кримінальний процесуальний кодекс України (далі КПК України), відповідно до якого на рівні місцевих судів загальної юрисдикції розпочав функціонувати інститут слідчого суді.

Відповідно до статті 3 частини 1 пункту 18 КПК України слідчим суддею є суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

До компетенції слідчого судді суду першої інстанції належить прийняття рішень про застосування заходів кримінально-процесуального примусу, проведення відкритих слідчих дій, розгляд скарг на дії (бездіяльність) та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора.

1.     Правові підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Розділом II чинного Кримінального процесуального кодексу України передбачені підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Ці заходи застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених КПК України

Відповідно до статті  131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження є :

-         виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід;

-         накладення грошового стягнення;

-         тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом;

-         відсторонення від посади;

-         тимчасовий доступ до речей і документів;

-         тимчасове вилучення майна;

-         арешт майна;

-         затримання особи;

-         запобіжні заходи.

Відповідно до частини 3 статті 132 КПК України не допускається застосування заходів  забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

-         існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

-         потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

-         може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

2.     Аналіз статистичних даних застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до протоколу зборів суддів Армянського міського суду АР Крим від 15.06.2012 року голову суду Шестаковську Л.П. обрано слідчим суддею, а на період її відпустки (тимчасової непрацездатності, відрядження) повноваження слідчого судді покладено на суддю Лихачову Л.О.

Згідно статистичних станом на 20.08.2013 року, з 01.01. 2013 року, Армянським міським судом АР Крим, розглянуто :

1.     Клопотань про забезпечення заходів забезпечення кримінального провадження:

-         клопотань про арешт майна: надійшло - 3; відмовлено в задоволені - 2; закрито провадження в зв’язку з відмовою від підтримання клопотання - 1.

-         клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів: всього надійшло – 29; задоволено – 29.

-         клопотань про привід підозрюваного, обвинуваченого, свідка: надійшло -  4; задоволено – 3; закрито провадження у зв’язку  з відмовою прокурора та слідчого від підтримання клопотання – 1.

2.     Клопотань слідчих (прокурорів) про застосування запобіжного заходу:

-         клопотань про взяття під варту: надійшло - 7; задоволено - 7.

-         клопотань про особисте зобов’язання: надійшло  - 25; задоволено -24; відмовлено в задоволені – 1.

-         клопотань про проведення обшуків житла чи іншого володіння особи: надійшло – 4; задоволено – 4.

-         клопотань про домашній арешт: надійшло  - 2; задоволено – 1; відмовлено у задоволені – 1.

-         клопотань про продовження строків тримання під вартою: надійшло – 1; задоволено – 1.

-         клопотань про скасування запобіжного заходу: надійшло – 2; відмовлено у задоволені – 1; залишено без розгляду – 1.

-         клопотань про зміна запобіжного заходу:  надійшло – 1; відмовлено в задоволені – 1. 

-         клопотань про направлення особи до методичного закладу для проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи: надійшло – 1, задоволено – 1.

-         клопотань про передання неповнолітнього підозрюваного під нагляд батьків: надійшло – 1; задоволено – 1.

3.     Практика розгляду клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до статті 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає в наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитись з ними, зробити їх копії, та у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити виїмку). 

В ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів, згідно вимог статті 164 КПК України, має бути зазначено:

-         прізвище, ім’я по батькові особи, якій надається право тимчасового доступу до речей і документів;

-         дата постановлення ухвали;

-         положення закону, на підставі якого постановлено ухвалу;

-         прізвище, ім’я по батькові фізичної особи або найменування юридичної особи, які мають надати тимчасовий доступ до речей  і документів;

-         назва, опис, інші відомості, які дають можливість визначити речі і документи, до яких повинен бути наданий тимчасовий доступ;

-         розпорядження надати (забезпечити) тимчасовий доступ речей і документів зазначеній в ухвалі особі та надати їй можливість вилучити зазначені речі і документи, якщо відповідне рішення було прийнято слідчим суддею, судом;

-         строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали;

-         положення закону, які передбачать наслідки невиконання ухвали слідчого судді, суду (стаття 166 КПК України).

Так, 30.05.2013 року слідчим суддею Армянського міського суду АР Крим  розглянуто клопотання слідчого Армянського МВ ГУ МВС України в АР Крим З.О.О., погоджене з прокурором З.О.О. про тимчасовий доступ до документів (справа № 102/917/13-к, № 1-кс/102/51/13).

Клопотання слідчого задоволено у повному обсязі.

Ухвала Армянського міського суду АР Крим повністю відповідає вимогам статті 164, 166 КПК України.

Відповідно до статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.

Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині 2 статті 167 КПК України.

Відповідно до статті 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та /або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого учасника майна, і за наявності – також захисника, законного представника. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Як показує аналіз статистичних даних Армянського міського суду АР Крим за період з 01.01.2013 року по 20.08.2013 року до суду надійшло 3 клопотання про арешт майна, із них по 2 клопотанням відмовлено у задоволені, а по 1 закрито провадження у зв’язку  з відмовою у підтриманні клопотання.

Так, 14.02.2013 року слідчим суддею Шестаковською Л.П. розглянуто клопотання слідчого СВ Армянського МВ ГУ МВС України в АР Крим Г.В.М. яке погоджено прокурором З.О.О. про накладення арешту на тимчасове вилучене майно.

У судовому засіданні слідчий та прокурор  своє клопотання відкликати, та просили закрити провадження у справі. Прокурор в підтвердження  своєї позиції надав суду заяву про відкликання клопотання.   

У зв’язку з чим було закрито  провадження  у справі за  клопотанням  слідчого відділення Армянського МВ ГУ МВС України в АР Крим  Г.В.М.,  погодженим з прокурором З.О.О.,  про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у межах кримінального провадження, в зв’язку з  відмовою прокурора та слідчого від підтримання клопотання. 

4.     Аналіз причин відмови у задоволенні клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження та їх співвідношення з вимогами закону.

За період з 01.01.2013 року по 20.08.2013 року Армянським міським судом АР Крим відмовлено у задоволені 2 клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

 Так, 07.02.2013 року слідчим суддею Шестаковською Л.П. розглянуто клопотання слідчого СВ Армянського МВ ГУ МВС України в АР Крим У. О.В.  яке погоджено прокурором З.О.О. про накладення арешту на тимчасове вилучене майно.

У задоволене вказаного клопотання слідчим суддею Шестаковською Л.П. було відмовлено з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України  клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано до суду не пізніше наступного робочого  дня після  вилучення майна, інакше майно  має бути негайно повернуто   особі,  у якої його було вилучено.   

Слідчий СВ Армянського МВ ГУ МВС України в АР Крим У.О.В. звернувся до суду 06.02.2013 року, при цьому майно було вилучено 04.02.2013 року.

Таким чином, на момент звернення  слідчого 06.02.2013 р. до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна,  з підстав частини 5 ст. 171 КПК України слідчий вже зобов`язаний був негайно повернути  громадянину А.В.О. це тимчасово вилучене у нього 04.02.2013 року майно.    З огляду   на наведену норму кримінального процесуального закону задоволення  такого клопотання слідчого буде незаконним, бо діючим КПК України не передбачено для суду можливості накладати арешт на майно, яке вже має бути повернутим особі.

14.02.2013 року слідчим суддею Шестаковською Л.П. розглянуто клопотання слідчого СВ Армянського МВ ГУ МВС України в АР Крим У.О.В.  яке погоджено прокурором Зелінським О.О. про накладення арешту на тимчасове вилучене майно.

Клопотання слідчого залишено без задоволення виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 170  КПК України  слідчий суддя накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають  критеріям, зазначеним  у частині другій ст. 167  цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України  арешт може бути накладено на рухоме і нерухоме майно, майнові права інтелектуальної власності,  гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери,  корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або цивільного відповідача,  і перебувають у нього або у інших фізичних або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації або цивільного позову.  

Відмовляючи у задоволенні клопотання суд виходив із того, що:

-          сім-карта оператора мобільного зв’язку МТС з абонентським номером 80955540684 не відповідає критеріям майна, передбаченим частиною 3 ст. 170 КПК України та не належить підозрюваному А.В.О., до того ж з повідомлення про підозру не вбачається, що А. В.О. обвинувачується у крадіжці телефону саме із  сім-картою, яка має вказаний абонентський номер, у підозрі абонентський номер не встановлений;

-          договір про надання ломбардом фінансового кредиту №6.13.02.04.12 від 04.02.2013 і видатковий касовий ордер №12 від 04.02.2013 про видачу коштів у сумі 400 гривень по фінансовому договору також  не відповідають критеріям майна, передбаченим частиною 3 ст. 170 КПК України, а відтак не можуть бути предметом арешту;

-          гроші в сумі 300 гривень (купюра номіналом 100 гривень №ГФ6682767, купюра номіналом 100 гривен №АБ6339568, купюра номіналом 50 гривень №ЕФ4006995, купюра номіналом 50 гривень КЙ1218320) також не можуть підлягати арешту, оскільки  санкція  інкрімінуємого підозрюваному кримінального правопорушення, передбаченого  ст. 185 ч.1 КК України не передбачає конфіскації майна винної особи, а цивільний позов у кримінальному провадженні №    12013130190000070 потерпілою не заявлявся (виходячи із наданих суду матеріалів).

Таким чином, суд вважав, що правові підстави для арешту перелічених вище речей та документів відсутні.

5.     Аналіз змін, продовження та скасування заходів забезпечення кримінального провадження.

До Армянського міського суду АР Крим за період часу з 01.01.2013 року по 20.08.2013 року надійшло:

-         клопотань про продовження строків тримання під вартою: надійшло – 1; задоволено – 1.

-         клопотань про скасування запобіжного заходу: надійшло – 2; відмовлено у задоволені – 1; залишено без розгляду – 1.

-         клопотань про зміна запобіжного заходу:  надійшло – 1; відмовлено в задоволені – 1. 

Хотілось би відмітити, що усі ці клопотання розглядалися відносно однієї особи  - Б. О.П. який був засуджений вироком Армянського міського суду АР Крим  від 27.06.2013 року до чотирьох років позбавлення волі за обвинуваченням у скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 125 ч.1, 15 ч.3-153 ч.2 КК України.  

6.     Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування в апеляційному порядку та практика їх розгляду.

За період з 01.01.2013 року по 20.08.2013 року лише 2 ухвали слідчого судді під час досудового розслідування були оскаржені у апеляційному порядку, по однієї з яким апеляційне провадження було закрито, а апеляційна скарга повернута апелянтові та по другій апеляційна скарга залишена без задоволення, а ухвала суду без змін.

21.02.2013 року слідчим суддею Лихачовою Л.О. розглянуто клопотання слідчого СВ ГУ МВС України в АР Крим Г.Р.В., погоджене з прокурором З. О.О. про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно Б.О.П.

У задоволенні даного клопотання було відмовлено з наступних підстав.

В клопотанні зазначено, що його розгляд повинен відбуватися в порядку, передбаченому КПК України 1960р., при цьому слідчим або прокурором не надані суду матеріали кримінальної справи для вивчення.

Судом при розгляді клопотання оглядалися витребувані з канцелярії суду матеріали кримінальної справи № 102/1376/2012 відносно Б. О.П. за ст.ст.15 ч.3, 153 ч.2, 383 ч.1 КК України, з якої були виділені матеріали в частині звинувачення Б. О.П. у скоєнні злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч.3, 153 ч.2 КК України.

 В результаті огляду вказаних матеріалів справи встановлено, що запобіжний захід відносно Б. О.П. було змінено на тримання під вартою постановою суду від 09.08.2012 року саме за клопотанням прокурора.

Зазначена постанова суду набрала законної сили. Підстав для скасування даного запобіжного заходу судом при розгляді клопотання не встановлено.

 Так, клопотання в частині скасування запобіжного заходу не є обгрунтованим, слідчий тільки послався на те, що в даний час не вбачається підстав для подальшого тримання Б.О.П. під вартою, при цьому не надав суду докази на обґрунтування доводів клопотання.

 В судовому засіданні слідчий зазначив, що Б.О.П. про підозру у вчиненні вказанного кримінального правопорушення не повідомлено, оскільки недостатньо доказів вчинення ним правопорушення. В даному випадку суд вважав за необхіднє зазначити, що при встановлені відсутності в діянні складу кримінального правопорушення таке провадження на підставі статті  284 КПК України може бути закрито постановою слідчого, наслідком чого є негайне припинення дії запобіжного заходу.   

Також суд зазначав, що запобіжний захід відносно Б. О.П. був змінений не на стадії досудового слідства, а під час попереднього розгляду справи, таким чином, виходячи зі змісту п.9, п.12 Перехідних положень КПК України, питання щодо запобіжного заходу відносно Буганова О.П. підлягає розгляду на підставі КПК України, який, в свою чергу, не передбачає скасування запобіжного заходу. 

Врахувавши вищезазначене, а також беручи до уваги, що Б. О.П. обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 7 років, і будучи в стані алкогольного сп'яніння, ухилився від суду, перебував у розшуку, був засуджений за вироком Армянського міського суду АР Крим 08.11.2012 року за ст. 383 ч.1 КК України, суд не знайшов підстав для задоволення клопотання слідчого.

04.04.2013 року слідчим суддею розглянуто клопотання слідчого СВ Армянського МВ ГУ МВС України в АР Крим Г. Р.В., погоджене прокурором м. Армянська З. О.О., про подовження строку тримання під вартою підозрюваного Б.О.П.

Клопотання слідчого було задоволено частково з наступних підстав.

     09.08.2012 року судом у попередньому судовому засіданні підсудному Б. О.П., який звинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 383 ч.1,  15 ч.3, 153 ч.2 КК України, було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під  вартою (до суду справа надійшла 02.08.2012 року).

02.11.2012 року кримінальну справу за обвинуваченням Б. О.П. у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч.3, 153 ч.2 КК України, було виділено в окреме провадження та направлено на додаткове розслідування, а за ст. 383 ч.1 КК України Б.О.П. вироком суду від 08.11.2012 року було засуджено до 6 місяців арешту, до якого зараховано перебування вказаної особи під вартою під час попереднього ув`язнення, починаючи з дня його затримання  у м. Києві 04.07.2012 року  в зв`язку з  перебуванням у розшуку.

  24.01.2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим своєю ухвалою залишила без задоволення апеляцію прокурора та залишила без змін  постанову Армянського міського суду АР Крим від 02.11.2012 року, якою кримінальну справу за обвинуваченням Б. О.П. у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 15 ч. 3, 153 ч.2 КК України, повернуто прокурору м. Армянська для організації додаткового розслідування. При цьому запобіжний захід Б. О.П. не змінювався та не скасовувався.

       Після апеляційного провадження кримінальна справа була повернута прокуророві на додаткове розслідування та надійшла до прокуратури м. Армянська 05.02.2013 року.        

         Відповідно до положень п. 9 розділу XI "Перехідні положення" КПК України 2012 року та відповідно до п.п. 3, 9 листа  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.11.2012 р. N 1735/0/4-12 “Про деякі питання застосування розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України” - запобіжні заходи, що були обрані до 19 листопада 2012 року включно, продовжують свою дію до моменту їх припинення і можуть бути змінені або скасовані, лише в порядку, передбаченому КПК 1960 року.

            Відповідно до положень ч. 9 ст. 156 КПК України 1960 року при поверненні судом справи прокуророві  на додаткове розслідування  строк тримання обвинуваченого під вартою обчислюється з моменту надходження справи прокурору і не може перевищувати двох місяців.  Таким чином, суд дійшов висновку, що  2-місячний строк тримання Б.О.П. під вартою під час додаткового  розслідування  почався з 05.02.2013 року і закінчується 04.04.2013 року.

            Виходячи з доведеності слідчим та прокурором відомостей, передбачених ст. 184 КПК України та обставин, передбачених п.п. 1-2 частини 3 ст. 199 КПК України, слідчий суддя вважав, що вони виправдовують подальше тримання під вартою Б.О.П. протягом ще одного місяця, протягом якого триватиме додаткове розслідування у справі про статевий злочин, що інкрімінується Б.О.П.  Проте,  вбачається вірним продовжити йому строк тримання під вартою не до 5, а до 4 травня, бо це фактично буде на період з 5  квітня по 4 травня 2013 року. При цьому суд враховув положення п. 12 розділу XI "Перехідні положення" КПК України 2012 року.

7.     Проблемні питання та шляхи їх вирішення.

Проблемні питання, що виникали, мали місце на межі переходу від КПК України 1960 року до КПК України 2012 року, особливо, щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно особи кримінальна справа відносно якої розслідувалась та розглядалась в суді за правилами КПК України 1960 року, постановою суду від 02.11.2012 року судом була повернута на додаткове розслідування. Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 24.01.2013 року постанова Армянського міського суду від 02.11.2012 року залишена без змін. Після цього кримінальна справа 05.02.2013 року була передана до прокурора м. Армянська для подальшої організації додаткового судового розслідування. При цьому весь цей час підсудний Б.О.П. перебував під вартою.

Щодо вказаної особи слідчим суддею було розглянуто 4 клопотання  (про зміну, скасування, подовження строків тримання під вартою та скасування запобіжного заходу). Із них 2 ухвали слідчого судді були оскаржені в апеляційному порядку, по однієї провадження закрито та апеляційну скаргу повернуто апелянтові, а по другій апеляційна скарга залишена без задоволення, а ухвала суду без змін.

У зв’язку з тим, що у проваджені Армянського міського суду АР Крим вже не має кримінальних справ у порядку КПК України  1960 року то питання що раніше виникали вже втратили свою актуальність.